Дмитро Яковець
1991 – 2013
24 січня 2014 року о 6:00 ранку ROS (Група спеціальних операцій, слідча група карабінерів з питань організованої злочинності та тероризму) провела обшуки в будинках кількох бойовиків CasaPound Italia Napoli з метою пошуку зброї та вибухівки.

Троє з них, Андреа, Еммануела та Джузеппе, були заарештовані та доставлені до відділку поліції. Першого з трьох було взято під домашній арешт, дівчину – під домашній арешт, а Джузеппе утримували під вартою у в’язниці Секондільяно. Обшуки та арешти були проведені невдовзі після того, як список CasaPound Italia був представлений на виборах до Палати депутатів у виборчому окрузі Кампанія 1.

Ще до того, як слідчі оприлюднили новини про операцію та підтвердили арешти, кілька газет, насамперед La Repubblica, опублікували маревні статті про «монстрів» CasaPound. У цих статтях повідомлялося про безладні прослуховування, які не мали стосунку до звинувачень проти молодиків.

Той факт, що газети публікували статті практично в режимі реального часу, якщо не раніше, є не що інше, як доказ того, що арешти молоді з CasaPound були «арештами із затримкою в часі», як пізніше сама Асоціація визначила їх у різних нотатках та інтерв’ю. Цю несправедливість не змирилися товариші, які одразу ж мобілізувалися, щоб вимагати абсолютної свободи трьох бойовиків.

Солідарність з банерами та збором коштів надходила з усіх боків. Не лише з Італії, а й з-за кордону; протести відбуваються від Іспанії до Греції, від Німеччини до Франції, а також з Росії та, перш за все, з України. Саме тут ми спостерігаємо подію, ще сумнішу за самі арешти: смерть 23-річного чоловіка.

Його звали Дмитро Яковець. Друзі називали його «Блондин», «Блондин», а він народився у Львові 3 жовтня 1990 року. Це була ніч з 4 на 5 лютого минулого року, і разом з іншими молодими людьми він вивісив банер на мосту, що виходив на залізничні колії. Раптом проїхав поїзд. Дмитро зачепився за локомотив своїм рюкзаком. Поїзд протягнув його кілька метрів, що спричинило його смерть. Новина досягла Італії та шокувала весь рух CasaPound, але особливо неаполітанську громаду, яка через місяць після його смерті організувала мітинг біля українського консульства та поклала вінок на згадку про бідного Дмитра.

Сьогодні, рівно через рік після тієї трагічної події, CasaPound згадує молодого українського націоналіста, який помер передчасно, розвішуючи банерами по всьому півострову. Жест Дмитра — це не що інше, як найчистіша демонстрація існування Європи народів, об’єднаних спільним ідеалом, а не економічними договорами та єдиною валютою.

Секція «Берта» щороку вшановує пам’ять та жертву Дмитра, символ братерства та вірності, зберігаючи пам’ять про цього українця, який загинув за хлопців свого віку, яких він навіть не знав і, ймовірно, ніколи б не зустрів, щоб він міг бути маяком для майбутніх.

У 2023 році, через десять років після його смерті, Еммануела, Андреа та делегація товаришів вирушили до Львова, незважаючи на війну, щоб віддати шану від імені всієї неаполітанської громади.

БУТИ ВОЇНОМ ОЗНАЧАЄ ЖИТИ ВІЧНО! ДМИТРО З НАМИ! Доброго ранку!